В домі печалі священнослужителі відправили панахиду. Проводжали полеглого побратима «живим коридором», з квітами та державною символікою, під гучний звук сирен автомобілів ДСНС, який того дня лунав для нього востаннє... Тужливими переливами церковних дзвонів, різнобарв’ям вінків та живих квітів, низько схиленими прапорами в обрамленні траурних стрічок зустрічало свого відважного сина село Яруга Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Саме тут на місцевому кладовищі він знайшов свій вічний спочинок… Сергій загинув 4 січня під час виконання бойової задачі з розмінування звільненої від окупантів території в Ізюмському районі Харківської області. До останньої миті він залишався вірним присязі та самовіддано поклав своє життя на жертовний вівтар перемоги у протистоянні російській агресії. Йому було лише 42... Він заслуговував на довге та щасливе життя, та доля розпорядилася інакше… Без сина залишились батьки, без чоловіка – дружина, без батька зростатиме донька. Осиротіли й рятувальники… На жаль, війна забирає найкращих. Кажуть, Герої не вмирають – вони живуть, допоки про них пам’ятають. Сергій Гоцуляк житиме вічно в нашій пам’яті та наших серцях. Він назавжди залишиться світлою, щирою та доброзичливою людиною, чуйним сином, люблячим чоловіком і турботливим батьком, надійним товаришем, готовим будь-якої миті прийти на допомогу, досвідченим фахівцем-піротехніком, відданим своїй справі й справжнім патріотом України – гідним прикладом для наслідування. Вічна пам’ять Герою!Співчуваємо рідним і близьким загиблого, поділяємо біль непоправної втрати та низько схиляємо голови в скорботі…