«Фізично учні мало рухаються. Це шкодить зору, розвитку мозку, відбивається на психічному стані. Між уроками діти не виходять на перерву, а перемикаються на ігри чи ще щось на тому ж гаджеті. Таке зняття напруги призводить до виснаження дитини. А ще ж треба домашні завдання робити, на тому ж комп’ютері. Для відпочинку та прогулянок зовсім не лишається часу. І це дуже серйозні виклики вже не тільки для фізичного, а й ментального здоров’я», – зазначила в прямому ефірі на сторінці ГО Безбар'єрність та Координаційний центр КМУ / Mental Health UA докторка психологічних наук, голова Національного комітету EuroPsy, психотерапевтка Вікторія Горбунова. Як розв’язати проблему «моніторної втоми». Зміни мають йти з кількох сторін. Батьки, школа та втручання регуляторних органів.

Організувати навчання без моніторів всюди, де це можливо. Користуватися паперовими книгами, а не електронними.

Замість дистанційної лекції доручити дитині виконати фізичний проєкт. Наприклад, для уроку природознавства проростити квасолину – посадити її та вести щоденник спостереження.

Проаналізувати загальну кількість та обсяг домашніх завдань, які отримують діти. Їхня користь здебільшого переоцінена. Дуже часто домашні завдання не формують навички, а потрібні, щоб скласти тести чи написати контрольну роботу.

У дитини має бути система активності. Того, що їй цікаво саме поза гаджетами. Батьки можуть потурбуватися про спорт, розваги та спілкування, а школа – додати окремі клуби та активності.

«Діти, які багато часу проводять в «іграх-стрілялках», де є кров, є 50 життів у якогось персонажа, але немає можливості контактувати з ровесниками, втрачають відчуття тілесності. І часом вони можуть зашкодити комусь тільки тому, що в їхній реальності такий сильний удар не призводить до смерті. Бо вони багато гралися в гру, де людина вставала після пострілу в груди та йшла далі. Втрачається відчуття дійсності. Ми не можемо відмінити цифровий світ. Але завдання школи та батьків – лишити контакт дітей із живим всесвітом», – пояснила Вікторія Горбунова.