Згідно з абзацом другим ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до частини першої ст. 16 Закону України від 02 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі – Закон №2657) податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (далі – ПКУ). Статтею 20 Закону №2657 визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. Згідно з п. п. 20.1.23 п. 20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи, визначені п. п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПКУ, мають право надавати відповідно до закону інформацію з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та реєстру страхувальників органам державної влади, Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування. Контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених п. п. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПКУ), законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов’язані, зокрема:
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ.
Згідно з абзацом першим п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відс. однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, що у 2023 році становить 1675,00 грн (6700,00 грн х 25%).
Відповідно до п. 101.1 ст. 101 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2022 №220 (далі – Порядок). Згідно з п. 2 розд. ІІ Порядку, безнадійним податковим боргом є:
Відповідно до п. п. «б» п. п. 165.1.22 п. 165.1 ст. 165 розд. IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платнику податку роботодавцем такого померлого платника податку за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, визначеної в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 6360,00 грн, у 2022 році – 6940,00 грн, у 2023 році – 7520,00 гривень). Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу першого п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності. Для платників єдиного податку – фізичних осіб – підприємців передбачено форми податкових декларацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2020 №752), а саме:
Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), на суму податкової соціальної пільги, якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень. Підпунктом 169.1.2 п. 169.1 ст. 169 ПКУ визначено, що платник податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років має право на податкову соціальну пільгу у розмірі 100 відс. суми пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 1135,00 грн, у 2022 році – 1240,50 грн, у 2023 році – 1342,00 грн), у розрахунку на кожну таку дитину. Згідно з п. п. 169.1.3 п. 169.1 ст. 169 ПКУ на податкову соціальну пільгу у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, визначеної п. п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ (у 2021 році – 1702,50 грн, у 2022 році – 1860,75 грн, у 2023 році – 2013,00 грн), має право платник податку який:
Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, визначено ст. 165 Податкового кодексу України (далі – ПКУ). Відповідно до п. п. «а» п. п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума грошової допомоги, яка надається згідно із законом, указами Президента України та актами Кабінету Міністрів України членам сімей військовослужбовців, поліцейських чи осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (безвісно пропали) або померли під час виконання службових обов’язків та/або захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України платник податку на доходи фізичних осіб має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати (інших прирівняних до неї відповідно до законодавства виплат, компенсацій та винагород), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
- Щодо заповнення обов’язкового реквізиту податкової накладної з 1 січня 2023 року
- Діє новий довідник типів об'єктів оподаткування
- Ідентифікатори форм для Запиту про отримання витягу з реєстру страхувальників
- Внесення змін до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН
