До Дня українського добровольця у селі Жуків, що на Бережанщині, відкрили меморіальні дошки двом Героям, які віддали своє життя за Україну – поліцейському Руслану Дидику та військовослужбовцю Роману Мищишину. Пам’ятні знаки встановили на фасаді Жуківського ліцею імені Богдана Лепкого, де навчалися загиблі воїни.
Руслан Дидик народився 7 листопада 1986 року. Після закінчення школи вступив до Національної академії внутрішніх справ, після чого працював дільничним, а згодом – оперуповноваженим кримінальної поліції. Деякий час мешкав за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення в 2022 році добровільно приєднався до лав штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють».
«Залишатися осторонь він не збирався. Зателефонував і повідомив, що збирається повернутися в поліцію. Казав: «Хто, як не я? Я буду воювати за щасливе, мирне майбутнє, за те, щоб наші діти могли жити без страху і війни». Він був впевнений у своєму виборі, хоча я переживала за нього, але він не зупинявся», – розповідає дружина Тетяна.
Руслан із позивним «Жук» брав участь у боях на Харківщині та Донеччині. 6 вересня 2023 року в селищі Курдюмівка, повертаючись із бойового завдання та намагаючись врятувати пораненого побратима, він разом із товаришами потрапив під мінометний обстріл. Вдома на нього чекали дружина, син, донька та батьки.
«Дружив із Русланом ще з юних років, а згодом разом працювали в секторі кримінальної поліції. Він був надійним напарником і другом – тим, на кого завжди можна було покластися, до кого можна було звернутися за порадою. Коли в нього народився син, Руслан покликав мене стати хрещеним батьком. Це велика честь…», – згадує старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 (м. Бережани) Тернопільського районного управління поліції Роман Білик.
Роман Мищишин служив у Збройних Силах України. Він загинув у березні 2023 року на Донбасі у 27-річному віці. Його ім’я, як і ім’я Руслана, назавжди закарбоване в пам’яті тих, хто знав і поважав їх.
Вшанувати полеглих Героїв прийшли їхні рідні, друзі, односельці та учні школи. У виступах звучали слова подяки та скорботи. Руслана і Романа згадують як відданих своїй країні, сміливих і мужніх людей.
Ці меморіальні дошки – не лише данина пам’яті, а й символ того, що Україна ніколи не забуде своїх Героїв. Їхній подвиг житиме у серцях кожного, хто бореться за нашу незалежність.
Слава і честь захисникам та захисницям! Вічна пам’ять! Назавжди в строю!
