«Він — той, хто символізує собою покоління. Розумний, талановитий, сміливий. Цим хлопцем можна пишатися», — говорить про Лемберґа один із військових. Лемберґ і справді є представником нового покоління українців, для яких Україна — не просто слово, моральні цінності — не порожній звук, а життєвий принцип. І заради цього можна зважитись ризикнути життям. Це зробив Лемберґ, це зробили хлопці й дівчата, які замість улюбленої роботи узяли до рук зброю, а родиною їм стали бойові побратими. Ті, хто пішли на війну добровольцями, схожі між собою. Тому хтось упі­знає в цій книжці свого сина, чоловіка, брата… А як тепер жити саме їм — дружинам, мамам, найріднішим? Як долати щоденну тривогу і біль, який, здається, проникає в кожну клітину тіла? Олена Чернінька ділиться своїм досвідом мами Воїна, який на час написання цієї книжки — зниклий безвісти. Вона ділиться досвідом переживання, болю, переосмислення, пошуку сенсів, світла і віри. У цій книжці, за словами авторки, немає жодного вигаданого слова. Лише відкрита правда, як відкрита рана. І велика віра в життя. Олена Чернінька — письменниця, фотохудожниця, кліпмейкерка, відеографка, журналістка, віднедавна почала займатись живописом. Авторка та співавторка книг: «Хутір розбещених душ», «Вілла «Райські пташки»», «Колись давно, як ще дерева говорили…» (літературна агенція «Піраміда»), «Реанімація або Легіон А», «Жіночі груди. Пристрасть та біль» (видавництво Саміт-книга), «Львів. Пані. Панянки», «Львів. Спогади. Кохання», «Львів. Кам’яниці. Шоколад», «Львів. Пристрасті. Таємниці» (КСД), «Дан. Варвара і варвари», «Млин звуків» (видавницьво «Картуш»), «Селфі в Парижі», «Лемберґ: мамцю, ну не плач» (Видавництво Старого Лева).