На жаль, третина українців не вважають своє ментальне здоров’я важливим, бо впевнені, що зараз у суспільстві є більш вагомі питання. Звідси й будується бар’єр звернення за психологічною допомогою. Хоча насправді взяти слухавку та хоча б спитати про консультацію – це вже, виявляється, має значення. «Хтось телефонує і каже: «Дякую, я ще подумаю». Хтось навіть призначає час консультації, але потім не завжди з’являється. Колись давно такі випадки мене лякали. Я аналізувала, що могла сказати не так і чому люди передумали. З’ясувалося все згодом, коли пацієнти неодноразово зізнавалися: «Ви знаєте, я вам вже дзвонила кілька років тому. Але тоді так і не прийшла. А от зараз вже дозріла». Дійсно, буває неймовірно складно почати, адже робота з психологом – це робота над собою. Це не отримувати вказівки, а змінюватися. І це важко, іноді неприємно. І хтось взагалі не хотів би відчувати подібного, але життя змушує. Так от: багато людей розповідали, що тоді, коли вони записалися, але не прийшли на зустріч, у них покращилося життя, «якось все само повирішувалося». Але так тільки здається, що «само». А насправді запустився кропіткий процес», – зазначила у прямому ефірі на сторінці ГО Безбар'єрність та @Координаційний центр КМУ / Mental Health UA Ольга Багацька, психологиня інсультного відділення Білоцерківської міської лікарні №2, учасниця проєкту «Психосоціальна підтримка під час війни». Як це працює? Коли людина наважилася подзвонити психологу та проговорила питання, яке її непокоїть – це вже великий крок. Він перший, він надскладний, але він дуже важливий. Якщо людина цей крок зробила, то в її свідомості вже щось змінюється і це початок змін в усьому житті. «Мене дуже тішить, що зараз фахівці активно пропонують пацієнтам поговорити з психологом. У нашій поліклініці відвідувачі часто приходять зі словами: «Мені лікар порадив». Тобто, людина навіть не змогла свій запит сформулювати, а фахівець вже побачив, що тут потрібна допомога. Зі свого досвіду можу сказати, що є взаємозв'язок: чим більшу трагедію людина пережила, тим більше вона готова бути відвертою. Готова спробувати інакше реагувати, щоб зберегти себе, щоб вижити та жити далі», – розповіла Ольга Багацька. А от поради, за словами психологині, працюють лише тоді, коли людина про них просить. В інших випадках прямота тільки посилює існуючий біль. Вмикаються психологічні механізми захисту: людина вже нічого не чує, вона у цю мить вже боронить себе. І потім буде ще й уникати тих людей, які намагалися щось порадити. «Взагалі не всі готові почути: «Тобі потрібна допомога». Краще, коли родичі, близькі, колеги радять не напряму, а, наприклад, через власний досвід. Тобто, людина, яка хоче підтримати іншого, спочатку намагається допомогти собі. Сходить до психолога, спробує зрозуміти що це, як воно працює, а потім з тією людиною поділиться по-дружньому: «А знаєш, був у психолога. Виявляється, моя проблема виникла через оце і це, і можна було легко вирішити її раніше». Ось така допомога має результат. Це як вірус поширюється: люди хочуть, щоб їм було добре. І коли бачать, що на комусь метод працює, то чому б і собі не скористатися», – пояснила Ольга Багацька. Цикл ефірів з фахівцями відбувається у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується за ініціативою першої леді Олени Зеленської. Більше джерел для підтримки себе та людей поруч – на https://bf.in.ua/turbota